Пам’яті Ігоря Нижника

Пам’яті Ігоря Нижника
Пам’яті Ігоря Нижника

«Казав мій дід, проживши сотню літ:
«Життя коротке – наче річки брід.
Не квап себе на протилежний берег,
бо то не твій, бо то вже інший світ»



***

«Задивишся в блакить… А далі – що?
Окинеш небосхил… А далі – що?
Перед тобою шлях у невідоме.
Урветься шлях… А далі, далі -?» - зі збірки «Рубаї» Ігор Нижник

«Намріялося – літ на двісті,
Навірилось у добрі сни…
Гай-гай, музиченьки троїсті,
Веселі давні віщуни, -
І струни ваші ще бадьорі,
Ще й бубон тучі розжене.
А все частіше у мажорі
Щось потай коїться. Смутне.

Смутно… 28 вересня до Борислава із Києва надійшла дуже сумна звістка відійшов у засвіти Ігор Нижник – Поет, Письменник, Музика з діда-прадіда. Людина веселої вдачі, люблячий батько, дідусь, прадідусь. Він був талановитим в усьому. Народжений в с. Добрівляни на Дрогобиччині у багатодітній родині, у Дрогобичі закінчив музичне училище та філологічний факультет педагогічного інституту ім. Івана Франка. Був на культосвітній роботі, вчителював у Бориславській школі мистецтв, завідував міським відділом культури. Борислав – місто особливе. У ньому Ігор Нижник творив свої найкращі шедеври – поетичні та прозові твори: «Нива», «Живиця», «Місячне коло», «Оновлення», «Коріння гір», «Вічний рух», «Сійся-родися», «Право на сльозу», «Білі вівці на Чорній горі», «Корона», «Рубаї», «Ліра», «Дзвін», «Свіча» - це відомі поетичні збірки, а «Бескиди», «Доброслав», «Галайда» - повісті, «Хліб і кров», «Чорний легінь» та «Легенди гір» - романи. Відомий Ігор Нижник і як перекладач поезій іноземних авторів. Низку його віршів наш бориславський композитор Зеновій Антонішак (нині покійний) переклав на ноти і звучать пісні (більше тридцяти) у виконанні самодіяльних та професійних колективів.

Член Спілки письменників України, лауреат літературного конкурсу імені Мирона Утриска, Ігор Нижник, проводив у Бориславі велику подвижницьку роботу щодо створення міцного літературного середовища. Заснувавши при редакції часопису «Нафтовик Борислава» літературне об’єднання ім. Стефана Коваліва, він виховував хороших, зрілих поетів, які творять свої праці дотепер. Це Ганна Костик, Ольга Сидорак, Богдан Британ, Ігор Юринець, Роман Соловчук та ін.

Він був життєлюбом, талановитим музикантом у поезії та поетом у музиці:

«Любити світ мене навчила мати,
а батько – скрипку і кісся тримати,
науку їх шаную все життя,
та чи зумію дітям передати?»

Осиротіли діти, внуки, правнуки, осиротів Борислав і все Прикарпаття, не стало на Землі великого Письменника, великого Оптиміста, великого Бориславця, але його добрі справи, його твори, його творчий доробок будуть жити вічно і виховувати справжніх українців.

На день смерті Ігоря Нижника автор Микола Турківський створив вірша «Осиротіло Прикарпаття»

Журбу принесли хмари в гори, -
Осиротіло Прикарпаття!
Усіх, мов камінь, тисне горе:
Хоронимо митця ми, браття.
Хоронимо любов до слова,
Яка була у віршах, в прозі…
І в кожного понурі брови,
В очах – печальні сльози.
Немає Легіня… Поета,
Що так у рубаях кохався…
Немов той князь, був у сонетах,
Із їхніми «вінками» знався.
Важке прощання для родини.
Лежать в краю у ріднім буде…
У Бориславі, біля сина, -
Так заповів поет наш, люди.
І хоч він жив давно в столиці
/В свій час розпорядилась доля…/
Йому яскріли тут зірниці,
Й цього не забував ніколи.
Він – син Карпат! З орлиним летом…
Він обходив не раз ці гори.
Хоронимо творця-поета,
Та будуть жити вічно твори!

Підготувала бібліотекар ЦМБ м. Борислава Ніна Кириленко

Additional information